В одеському медіапросторі набирає обертів тривожна тенденція: адвокати, які наважилися захищати «незручних» клієнтів, зазнають відкритого переслідування з боку самозваних «активістів» і «борців зі зрадою».
Остання хвиля параної вибухнула після виступу одіозної фігури, відомої своїми «емоційно збагаченими» монологами в соцмережах. Без доказів, але з цілковитою впевненістю вона звинуватила адвоката Ольгу Панченко в… державній зраді. Але на цьому не зупинилася—дісталося і всім тим, хто мав нахабство підтримати колегу. Тепер за її логікою, якщо ви захищаєте колегу-адвоката—то автоматично стаєте «агентом кремля».
І ось тут варто зупинитися і детально розібрати заяви скандальної активістки.
Хто визнав адвоката агентом фсб? Суд чи хвора шизофренічка?
Отже, публічно звучить звинувачення: адвокат Панченко нібито є “завербованим агентом фсб”. На якій підставі? Чи є судове рішення, відкриті докази? Якщо таких документів немає—то все інше можна віднести в розділ «параноїдальна поезія для внутрішнього користування». Натомість—потік голослівних заяв від людини, яка не представляє ні СБУ, ні прокуратуру, ні слідчу групу. Зате охоче бере на себе функції військового трибуналу. На підставі чого? На підставі особистих осяянь пані, яка плутає КПК з TikTok, а національну безпеку з особистою неприязню.
«Завербована багато років тому»? Де докази?
В емоційному стендапі йдеться про те, що Панченко була нібито викрита «в підриві національної безпеки» і раптом виявилася «агентом фсб». Чудово. Але де хоча б один конкретний доказ: зустрічі з кураторами, задокументовані порушення українського законодавства і підривна діяльність, аудіо, відео, зізнання, оперативні матеріали? Нічого цього немає. Замість доказів—гучні крики, верескливі звинувачення і «докази, що лежать на поверхні», але які ніхто так і не спромігся підняти. Поки що в наявності тільки істерика і слина. А це, вибачте, не докази. Це вже симптоми.
Якщо докази настільки очевидні, покажіть їх. Але от халепа: жодних доказів немає і бути не може. Адже якби адвокатка справді працювала на спецслужби ворожої держави, вона б відповідала за 111 статтею КК України—державну зраду. Серйозною статтею із серйозною доказовою базою. Замість цього адвокату закидають статтю 260 КК України. М’яко кажучи, зовсім не той рівень звинувачень, який міг би підтверджувати статус «агента кремля».
Давайте подивимося, чим оперує слідство у справі, до якої прив’язали Панченко. По-перше, це лінгвістична експертиза, виконана співробітницею СБУ, яка пропрацювала всього один рік. Прекрасна база для звинувачень у держзраді, чи не так? По-друге, як докази фігурують сумнівні скріншоти листувань, які будь-який підліток сьогодні може сфабрикувати за 15 хвилин. Ну, і головний «доказ» – це вологі фантазії прокурора. Але з фантазіями—це до дружини в спальню, а не до суду.
У кого істерика—той і правий?
У тому ж виступі звучить цікава думка: не варто, мовляв, робити «емоційні випади» на підтримку адвоката. Тобто одеській скандалістці та шахрайці можна влаштовувати театральні монологи, верещати про «агентів кремля», таврувати людей без суду і слідства, звинувачувати в державній зраді, не показуючи при цьому жодного документа. А адвокатам заборонено підтримувати колегу за професією, яка зазнала сумнівного переслідування. Не можна репостнути, не можна виступити, не можна висловити солідарність. Цікаво, а з чого це тільки одній особі дозволено верещати на повноекран, а всім іншим—мовчати в ганчірочку?
Подумайте самі. Одній стороні дозволено все: гучні звинувачення без документів, публічне навішування ярликів, голослівні «викриття» з повітря. А якщо хтось—юрист, адвокат, журналіст—наважується висловити професійну солідарність із колегою—все, червона кнопка: «працює на ворога».
Ця напрочуд абсурдна логіка заслуговує на окрему увагу. Уявіть: якийсь персонаж вирішує назвати умовну Неонілу «фашисткою» і починає про це голосно віщати на кожному розі. Чи означає це, що будь-хто, хто спробує захистити її добре ім’я, автоматично теж стає «фашистом»? За ущербною логікою авторки нинішньої істерики—саме так.
Інформаційна атака почалася не вчора. І почали її ті, хто продав свою власну честь
Хочеться нагадати: інформаційна атака проти захисників у справі Олега Мальцева почалася не зараз і не з Панченко. Вона почалася тоді, коли в серпні минулого року витекли матеріали закритого слідства, було опубліковано особисті дані сторін справи, і коли на сміттєвих сайтах, що належать відомому вінницькому аферистові, який втік у рашку під крило політтехнологів Сурикова, стала публікуватися відверта дичина про Мальцева. Тож звинувачення в зраді з вуст тих, хто запустив інформаційну атаку—це як чути лекцію про мораль від злодія-рецидивіста.
Йдемо далі. У вихорі цього емоційного спічу обиватель може непомітити одну маленьку і вельми відчутну деталь. Мова про нібито активістів, які «допомагають просто на громадських засадах викрити цю агентуру.» Серйозно? Це Одеса. Давайте говорити чесно. Тут повітрям дихають безкоштовно—і то не всі. Ніхто не буде бігати за «ідейку» без гонорару. І якщо хтось голосно викриває «агентів фсб» – логічно поставити запитання: а хто оплатив ці «сенсаційні» викриття? Чи не є ця вся «громадська активність» банальною спробою відпрацювати чиєсь замовлення або просто заробити на доносах?
В ООН засіли «агенти кремля», а Одесу заполонили шпигуни
Із шестихвилинного ролика з’ясовується, що в Одесу, за словами істеричної активістки (яка сама зовсім не одеситка) давно й активно впроваджують «агентів фсб». Причому не просто агентів, а цілу армію «представників російської спецслужби, глибоко інтегрованих у наукове середовище». Ви тільки подумайте: наукове середовище Одеси окупували агенти кремля. Однак при найближчому розгляді ці слова знову перетворюються на пил. Де хоч одне ім’я, одне прізвище, хоч один найменший натяк на документальні докази такої масової інтеграції? Нічого немає.
І кого конкретно пані викривачка підозрює у зв’язках із фсб?
Може, це професор Антоніо Нікассо? Провідний експерт-криміналіст, консультант канадського уряду, фахівець із боротьби з міжнародною злочинністю, який уперше приїхав в Україну саме на запрошення Олега Вікторовича Мальцева? Мабуть, професор Нікассо—це і є той самий «глибоко інтегрований агент ФСБ», про якого вона віщає? Або агентом виявився американець Харві Кушнер, один із провідних світових експертів із тероризму, який консультував ФБР, Міністерство національної безпеки США, численні іноземні уряди і був аналітиком Департаменту пробації США з питань кримінальних розслідувань і тероризму? Кушнер, до речі, разом з Олегом Мальцевим написав книжку про військові злочини, а після анонсу якої Мальцева заарештувала СБУ. Кумедний збіг, чи не так?
Утім, можливо, «агентурою кремля» активістка вважає акредитовану в ООН правозахисну організацію, яка на 58-й сесії ООН з прав людини прямо заявила перед усіма державами-учасницями, що справа проти Мальцева сфабрикована, а за її ініціюванням стоїть особиста помста співробітника СБУ? Ця організація—теж фсб, чи поки ще ні?
Коли реальні факти закінчуються, у хід ідуть страшилки про НАТО та іноземних фахівців розвідувальних служб. Істерична активістка навперебій кричить, що тепер в Одесі нібито «працюють провідні фахівці міжнародних розвідок» і ось вони-то всіх відловлять і всіх посадять.
“Отвєточка” від СБУ
А тепер повернемося до фактів. Не до емоцій, не до страшилок, а до реальності. Лише два тижні тому на офіційному засіданні ООН прозвучали чіткі звинувачення на адресу українських правоохоронців у справі Мальцева. Правозахисники назвали справу «сфабрикованою» і вказали на особисті мотиви одного зі співробітників СБУ.
Що відбувається рівно через два тижні після виступу в ООН? Правильно. В Одесі затримують адвоката Панченко, яка вела захист у цій самій справі. Затримують демонстративно, голосно. У суді вона і ті, хто прийшли її підтримати, перебувають під дулами автоматів, порушуючи всі мислимі й немислимі норми процесуального права.
Як це розцінювати, окрім як прямою «отвєточкою» від СБУ за публічний розголос в ООН? Як ще назвати подібні дії, крім помсти і залякування? І це вже не боротьба за безпеку країни, це звичайна помста спецслужб, яку прикривають фантазіями про агентуру кремля. Але тільки є проблема: фантазії не замінюють докази. Особливо в суді. І вже точно не в міжнародних судах, куди такі справи неминуче потрапляють.
Липові обшуки і родичі в рф: чого ми ще не знаємо?
На окрему увагу заслуговує скарга, яку напередодні свого арешту подала адвокат Панченко. Вона стосується фабрикації доказів у справі Мальцева. Йдеться про липові обшуки, проведені СБУ в будинках рандомно обраних людей, простих одеситів і гостей міста. Уявіть собі таку картину: ви—законослухняний громадянин України, і рано вранці до вас уриваються співробітники СБУ, слідчі та поняті. Ваші діти кричать, ви не розумієте, що відбувається, вам мало не заламують руки і знімають усе це на камеру. Потім виявляється, що слідчі «трохи помилилися». Вам кажуть «вибачте» і йдуть. Приємний початок дня, правда? Таких «обшуків» слідство провело не один і не два. І їм байдуже, що невинні люди стали ще більше боятися жити у власній країні і все менше довіряти СБУ, вони виконують чийсь наказ.
І найцікавіше: чомусь ніхто з істеричних «викривачів» не ставить запитання, чому ті, хто так прагне посадити учасників цієї політично вмотивованої справи, мають прямі родинні зв’язки з Росією, які, на відміну від міфічних «листувань з путіним», легко довести і перевірити. Виходить кумедно: реальні родичі громадян рф саджають тих, кого самі звинувачують у «роботі на росію».
Родичі у росії—це нормально. Але адвокат із репостом на підтримку адвоката-колеги—агент кремля
Хто і навіщо здіймає цю хвилю: портрет «викривачки»
За гучними звинуваченнями завжди стоїть людина, і перш ніж ставати на чийсь бік, важливо зрозуміти, хто саме кричить найгучніше і навіщо це робить.
Останні звинувачення на адресу адвокатів, які захищають своїх клієнтів, прозвучали з вуст Неоніли—активістки, добре відомої в Одесі своїми емоційними виступами. Але її промова—це насамперед потік емоцій і майже повна відсутність фактів. У таких заявах складно знайти хоч якийсь доказ, натомість легко розгледіти прагнення залякати і деморалізувати тих, хто думає інакше.
Якщо абстрагуватися від конкретної ситуації й уважно вслухатися, то можна помітити дивовижну схожість промови Неоніли з проповіддю, де замість аргументів лунають моральні докори й залякування. Немов перед нами не громадський діяч, а священик, який намагається переконати парафіян у тому, що будь-яка незгода—гріх, а покарання неминуче. Ось тільки замість диявола тут фігурують фсб і російські агенти. Суть же одна й та сама—страх і підпорядкування, замість відкритої розмови та перевірки фактів.
Однак проблема тут не тільки у формі подачі, а й у самій особистості того, хто найгучніше звинувачує. Адже Неоніла в Одесі відома далеко не тільки активізмом: за її плечима безліч гучних скандалів, конфліктів і неоднозначних історій. В її біографії—звинувачення в шахрайстві та навіть антисемітизмі, про що прекрасно обізнані ті, хто хоча б трохи знайомий з її діяльністю.
Важливо розуміти: коли такі люди починають голосно говорити про патріотизм, безпеку і мораль, варто замислитися про справжні мотиви. Можливо, за ширмою гучних слів криється банальна спроба маніпулювати громадською думкою і вирішувати свої особисті питання, користуючись шумом і загальною панікою.
Не варто забувати і про простий людський фактор. Занадто часто ті, хто голосніше за всіх кричить про ворогів і зрадників, самі виявляються не найкращими представниками суспільства. Можливо, варто нарешті припинити вірити гучності звинувачень і почати дивитися на реальні справи і вчинки?
Якщо ми всерйоз почнемо вважати подібні емоційні вкидання «патріотизмом», а юридичну логіку – «ворожою риторикою», нам, мабуть, доведеться закривати Конституцію і одразу писати новий закон: «Хто голосніше за всіх кричить—той і правий». Якщо професія адвоката перетворюється на зону ризику—за пост, за справу, за клієнта—це вже не демократія. Це полювання. Сьогодні—на Панченко. Завтра—на будь-якого іншого, хто візьме на захист неугодного.
Жоден адвокат не повинен боятися захищати людину. Жоден адвокат не повинен виправдовуватися перед якимось шизоїдом, що він—адвокат, а не агент ФСБ, і пояснювати, що держава наділила його повноваженнями надавати захист у суді кожній людині. Бо якщо ми допустимо подібні нападки на інститут адвокатури—тоді дійсно почнеться підрив національної безпеки України. Тільки не з боку адвокатів. А з боку тих, хто перетворює крик на вирок.